Для колег

 

Поради викладачу !

     

1.Викладач повинен за будь-яких обставин поважати почуття власної гідності кожного зі своїх вихованців і формувати у нього це відчуття. Він повинен бачити в кожному учневі творчу особистість, що розвивається, і підтримувати його прагнення до самовдосконалення.

2.     Лише глибока пошана і довіра, щира любов до дітей, дбайливе відношення до їх етичних відчуттів допоможуть створити обстановку взаєморозуміння, від якої істотно залежить і характер етичних стосунків в школі.

3.     Справедливість в оцінці знань і вчинків учнів – один з важливих регулювальників етичних стосунків. Викладач має бути вимогливим по відношенню до учнів, але його вимогливість має бути доброзичливою, такою, що поєднується з повагою, душевною теплотою, такою, яка може бути осмислена, зрозуміла його вихованцями. Викладач повинен пред'являти до учнів посильні вимоги і не допускати сліпого підпорядкування цим вимогам, боротися проти рабської покірливості дітей у взаєминах з іншими людьми. Проте необхідно виховувати у школярів і такі якості, як вимогливість до себе, самокритичність.

4.     Душевна чуйність, теплота, турбота про дитячу радість – важливі етичні якості вчителя, які визначають і норми його взаємин з дітьми. Вони мають бути щирими, непідробними і виявлятися у всіх життєвих ситуаціях. Етичні стосунки не можуть будуватися на черствості і байдужості, тим більше на жорсткості. Навіть у гніві вчитель має бути гуманним, уважним до будь-якого прояву чуйності своїх вихованців до інших людей. Чуйність до дитячої чуйності у сто разів дорожче, ніж сухі повчання про неї. Викладачеві необхідно учити дітей відчувати чуже горе, уміти переживати невдачу товариша як свою власну, розвивати здатність відгукуватися на чуже нещастя.

5.     Допомога дітям у важкі моменти – одна з моральних норм, регулюючих стосунки між вчителем і учнями. Викладач повинен проявляти в допомозі дітям абсолютну безкорисливість, що доходить деколи до самопожертвування. Його обов’язок – чуйно відноситися до дітей, охоплених душевним сум'яттям, не заподіювати дитині зайвий душевний біль.

6.     Педагогічна етика не визнає безконфліктного виховання, але вирішувати моральні конфлікти необхідно не методами адміністративного натиску, а шляхом знаходження компромісних вирішень. Нервозність в конфліктних ситуаціях, категоричність оцінок дій і вчинків учнів сприяють лише накопиченню негативного заряду у етичній атмосфері.

7.     Викладач повинен довіряти думці учнівського колективу, постійно радитися з учнями, вивчати їх думку з приводу заходів, що проводяться, не підміняти їх, не «активізувати» окликом або загрозою.

8.     Щадити самолюбивість школярів, оберігати слабких, соромливих від кепкувань і образливих випадів їх невихованих товаришів, не допускати злої іронії при прояві дітьми допитливості – одне з важливих правил, яким повинен керуватися вчитель у взаєминах з учнями.

9.     Викладачу слід уважно підходити до оцінки етичних вчинків хлопців, старанно вивчати мотиви цих вчинків.

10.Розумно використовуючи різні форми учнівського самоврядування, вчителеві слід поступово направляти громадську думку на вдосконалення системи етичних стосунків, її саморегулювання.

11.Викладач не повинен зловживати довірою учня. Це завдає останньому глибокої душевної травми. Він не повинен використовувати дитину як інформатора про поведінку дітей в класі і поза школою. Це підло і не відповідає нормам загальнолюдської моралі. Неупередженість, мінімум підозрілості або повна відсутність її – обов'язкове правило для викладача.

12.Викладач не повинен ділити своїх вихованців на коханих і нелюбів. Гнів з приводу поганих вчинків дітей не повинен переростати у антипатію до них.

13.Викладач повинен шукати і знаходити в кожному вихованцеві позитивні якості і саме на них будувати свої стосунки з дітьми. Необхідно заохочувати ініціативу дітей, але не захвалювати ініціативних, не породжувати зарозумілість в одних, підриваючи віру в себе в інших.

14. Непримиренне відношення викладача до всякого зла, несправедливості, нечесності, моральною нечистоплотності і так далі повинно підкріплюватися його трудовою діяльністю і всім способом життя. Його етичні позиції мають бути явними і абсолютно очевидними для учнів.

15.Викладач не повинен зловживати довіреними йому інтимними таємницями учнів, нагадувати дітям про давно врегульовані конфлікти.

16. На правах старшого і навченого етичним досвідом людини вчитель повинен формувати у школярів етичні орієнтири, використовуючи для цього позитивний підхід до оцінки явищ, фактів, але не забуваючи при цьому про формування нестерпного відношення до негативних явищ.

17.У спілкуванні з дітьми необхідно знаходити спільну мову, потрібний тон. Індивідуальний підхід – один з основних елементів і вимог педагогічної тактики.

18. Розвивати у дітей здатність відстоювати свої переконання, засновані на чіткому уявленні про добро і зло – одна з важливих вимог етики справжнього викладача.

19.Виховання нової людини можливе за умови таких взаємин з учнями, які ґрунтуються на взаємоповазі, взаєморозумінні і єдності цілей. Лише глибокий інтерес вчителя до учнів, вивчення їх індивідуальних здібностей, гуманне відношення до них, турбота про їх духовність і фізичний розвиток дозволяють зробити учбово-виховний процес свідомим і цілеспрямованим.

20. Постарайтеся названі норми зробити правилами вашої професійної поведінки. Поза всяким сумнівом, дотримання їх укріпить ваш авторитет.

Нестандартні форми  уроків

Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив на всебічний розвиток дитини пов'язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готовності дитини до життя, що включає такі якості:

• уміння приймати рішення та робити вибір;

• бути свідомим громадянином своєї держави;

• відчувати себе громадянином цілого світу;

• уміти співпрацювати з іншими людьми;

• завжди працювати якісно;

• проявляти ініціативу;

• навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;

• бути свідомим того, що існують різні цінності. 

Цих якостей майбутнім громадянам можна набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного  навчання, насамперед нестандартних уроків

Перш ніж запропонувати дитині взяти участь у нестандартному уроці, треба створити своєрідний «архів» чи «банк даних», у якому була б зібрана велика кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних суджень, бо саме вони допомагають школяреві виробити власну позицію, обрати те, що найбільше відповідає його особистості, щоб потім переконати в істинності своєї точки зору товаришів. Цей «архів» поповнюють як учителі, так і учні. Щоб легше було ним користуватися, матеріал доречно розкласти за темами в окремі папки.

Існує безліч класифікацій нестандартних уроків. Наприклад, нестандартні уроки можна поділити на дві групи. До першої відносимо ті уроки, які поєднують різні форми навчання у певну нову структуру (урок-семінар, дослідницький урок), і власне нестандартні уроки як складову певних моделей і технологій навчання (урок-суд, урок - прес-конференція, і урок-телепередача, урок-радіопередача, урок - брейн-ринг, урок-диспут, урок-салон, урок-екскурсія, урок-репортаж).

 

До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов'язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри «брейн- ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику поведінки під час гри.

Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього. 

Переваги нестандартних уроків уже доведені  методистами, педагогами та психологами. До основних переваг таких уроків відносять: незвичайність і захопливість змісту; набуття практичного або суспільного досвіду; значна активність учнів; створення в учнів позитивного, емоційного настрою; формування інтересу до предмета.

Отже, нестандартні уроки відрізняються від стандартних тим, що участь у них є обов'язковою для всіх учнів. їхні правила, зміст, методика проведення розроблені так, що для деяких учнів, які не цікавляться тим чи іншим предметом, ці уроки можуть послужити вихідною точкою у виникненні цього інтересу. Однак не можна забувати, шо головним у проведенні будь-якого уроку є навчання.  Нестандартні уроки лише активізують діяльність учнів, роблять сприйняття більш активним, емоційним, мислення — творчим, самостійним, гнучким. Тому використання нестандартних уроків дає найбільший ефект у класах, де переважають учні з нестійкою увагою, незначним інтересом до предмета.

Але в будь-якому випадку під час підготовки нестандартного уроку слід враховувати певні вікові особливості дітей шкільного віку.